Вогнепоклонники
- Сліди обожнення вогню або містичного його шанування зустрічаються у багатьох народів на різних стадіях культурного розвитку - у дикунів, кочівників і осілих землеробів, у релігіях давнього Сходу, в культах Греції і Риму, Мексики і Перу, у древніх литовців, германців, слов'ян, у сучасних народів центральної та східної Азії, Полінезії і т. д. особливості поклоніння вогню зв'язується з Індією, де вже у найдавніших гімнах Рігведи оспівувався бог Агні (ignis, вогонь) і з Персією, де давнє шанування вогню, поєднане з шануванням сонця і неба, отримало новий розвиток у маздеизме (вчення Заратустри, або Зороастра), поблекло після грецького завоювання, знову відродилося при Сасанидах (у III ст. нашої ери) і знову впала з поширенням ісламу. Збереглося воно, у чистому вигляді, лише в середовищі парсів або парс, выселившихся в Індію і живуть тепер головним чином у Бомбеї, але наявних в Персії, де вони підтримують невгасимий вогонь. Невелика громада цих парс або гвебров (як їх називають персияне) жила, років 50 тому, в Баку, де також підтримувала священний вогонь (горів нафтовий газ). Професор Макс Мюллер, знаходить, що сучасних парс Вогнепоклонниками вважати не можна і, грунтуючись на словах більш освічених з них, стверджує, що вони бачать у вогні тільки емблему божественної сили, втілюється ними в Ормузде. Але, як справедливо зауважує Б. Тейлор, якщо і допустити вірність такого пояснення по відношенню до більш освіченим парсам, то є ще питання, наскільки такий символізм поділяється менше розвиненими представниками цієї народності, і не є він уже пізніше культурний продукт, який замінив первісне безпосереднє поклоніння вогню.
|
